24 лютого 2022 року — день, який назавжди закарбувався в історії України та в особистій пам’яті кожного з нас. День, що став не лише початком повномасштабного вторгнення росії, а й випробуванням на віру, людяність та здатність до єдності. Саме тоді українці зробили свідомий вибір — обрали опір і боротьбу.

У четверті роковини повномасштабної війни жовтоводці знову зібралися разом — на Алеї Слави. У спільній молитві громада об’єдналася з настоятелями храмів і пасторами різних конфесій, щоб просити у Господа Перемоги та миру для України.

Молилися за кожного захисника і захисницю, які віддали життя за свободу нашої держави, за воїнів, які сьогодні боронять країну на фронті, за тих, хто перебуває у полоні або вважається безвісти зниклим, за родини, які втратили найдорожчих.

Ця спільна молитва стала символом нашої незламності. Бо саме вона єднає серця, додає сили вистояти та допомагає зберегти віру в майбутнє. Кожен із нас може бути світлом там, де сьогодні темрява — через молитву, щоденну працю, підтримку ближнього та спільну відповідальність за свою країну.

Ми вистояли. Ми боремося. І ми обов’язково переможемо.