Ще одна чорна сторінка у книзі втрат Жовтоводської громади. У боях за свободу України загинув наш земляк, воїн Державної прикордонної служби Віктор Пономаренко з позивним «Козак». Його життя — приклад гідності, вірності та справжнього служіння своїй країні.

Віктор народився 9 квітня 1979 року у Жовтих Водах, навчався у середній школі № 6. Професію монтажника внутрішніх систем та обладнання здобув у Криворізькому ПТУ № 28. Ще зовсім молодим створив сім’ю.

Працював у сфері будівництва в різних містах України — Дніпрі, Петровому, Черкасах, Кривому Розі, Корсунь-Шевченківському, а також за кордоном. Згодом повернувся до рідного міста, де займався приватними ремонтами. Замовники називали його майстром із «золотими руками» — порядним, відповідальним, чесним і добросовісним. Також деякий час працював водієм у місцевому таксі.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Віктор одразу прийшов до військкомату, прагнучи стати до лав Збройних Сил України. Через стан здоров’я йому тоді не вдалося цього зробити. Пройшовши лікування, 9 травня 2024 року, він таки став на захист своєї держави. Служив техніком-водієм прикордонної застави Державної прикордонної служби України, виконував бойові завдання на Донецькому та Харківському напрямках. Пройшов навчання за двома військовими спеціальностями, мав статус учасника бойових дій.

За особисту мужність і самовідданість був нагороджений нагрудним знаком «За мужність в охороні державного кордону» та медаллю «Ветеран війни».

17 жовтня 2025 року, поблизу населеного пункту Ківшарівка Харківської області, Віктор Пономаренко загинув під час виконання бойового завдання. У його автомобіль влучив ворожий дрон, коли він поспішав на допомогу побратимам. Не встиг утекти від небезпеки — рука так і залишилася на коробці передач.

«Водій – це не просто посада, це людина, в руках якої життя людей та поранених. І у Вікторі я вперше побачив людину, яка всім серцем та душею любила та досконало знала свою справу. Він був справжнім професіоналом, в якого на першому місці стояло вивезти людей живими з будь-якої точки. Йому не потрібно було казати, що і як робити — він діяв сам, швидко приймав рішення, не боявся відповідальності. Віктор – це людина і військовослужбовець із великої літери. Він – Герой нашого підрозділу, і ми ніколи не забудемо його», — сказав командир полеглого воїна.

Для рідних, друзів і всіх, хто його знав, Віктор назавжди залишиться добрим, чуйним, усміхненим чоловіком, який умів усе — збудувати будинок, полагодити автомобіль, допомогти людям. Він любив тварин і риболовлю. Був люблячим чоловіком і дбайливим татом, який жив заради своєї сім’ї та доньок.

У захисника залишилися дружина Оксана та дві доньки — Ірина і Поліна.

Прощання з Віктором Пономаренком відбудеться 25 жовтня о 12:00 біля пам’ятника славетним козакам.

Світла пам’ять і вічна слава Герою! Щирі співчуття родині та близьким.