До лав Збройних сил України Ігор приєднався у липні 2022 року. Воював на Донецькому, Луганському та Харківському напрямках. 29 жовтня 2023-го, під час штурму на території Куп’янського району, в танк, в якому він перебував разом зі своїм побратимом та командиром, влучили три ракети. Ігор та його бойовий товариш згоріли на місці, комбат дивом урятувався. І ось майже через рік після тих страшних подій, родина Кривослицьких має на руках підтверджений через суд факт загибелі свого захисника. Та не має могили, на яку можна було б принести квіти…

Ігор народився 29 листопада 1990 року у Жовтих Водах. Базову середню освіту здобув у НВК № 6 «Перспектива», професійно-технічну - у Жовтоводському ВПУ № 70 за спеціальністю «електрослюсар, електрозварювальник, стропальник».

Далі була строкова військова служба на посаді механіка-водія танків.

Працював електрослюсарем із ремонту обладнання на ТОВ «Восток-Руда», заправником АГЗП на ТОВ «ЕТАМ-НХН».

На захист України став 27 липня 2022 року. Виконував бойові завдання на Донецькому, Луганському та Харківському напрямках. Служив спочатку навідником, потім – водієм-механіком.

За бойові заслуги нагороджений медаллю «За службу українському народу» та орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Загинув жовтоводець 29 жовтня 2023 року під час штурму, внаслідок влучання ракет у танк, в районі н.п. Орлянка, Куп’янський район Харківської області.

Ігор був надзвичайно доброю та спокійною людиною, люблячим сином та братом. Завжди переймався за своїх рідних. Був гарним другом, нікому не відмовляв у підтримці та допомозі, не бажав та не чинив зла іншим.

Із дитинства любив бавитися в танчики, захоплювався футболом. Дбав про безпритульних тварин. Повертаючись із відпустки на службу, завжди віз із Жовтих Вод гостинці для своїх бойових пухнастиків.

У Ігоря залишилися батьки Надія Іванівна та Володимир Іванович, сестри Тетяна та Марина.

Спочивай із миром, земляче! Хай твоя душа знайде вічний спокій!

Щирі співчуття родині полеглого захисника!