Колись це був дитячий садок № 34 «Золота рибка», тепер – прихисток для 61 особи, яких війна змусила покинути рідний дім та почати життя з початку. За сприяння благодійних організацій тут створені належні умови для проживання, є вся необхідна побутова техніка та меблі, а тепер – ще й багатофункціональний простір для відпочинку. Тож, аби дізнатися, що це за кімната, ми завітали до місця компактного проживання ВПО та поспілкувалися з адміністрацією і його мешканцями.

На вході нас гостинно зустріла Валентина Попович. До ліквідації садочка вона працювала у ньому завгоспом, тепер є відповідальною особою за місце компактного проживання.

Показуючи кімнату відпочинку, пані Валентина розповіла, що ідея її створення належить мешканці прихистку, бахмутянці Євгенії Літовченко. Разом із ініціативною групою вона підготувала проєкт та представила його команді фонду «Право на захист».

«У нас проживають люди різного віку, є діти, тому під час обговорення функціоналу кімнати відпочинку, намагалися врахувати потреби кожного. Щоб і посидіти в тиші, і погратись, і почитати, і фільм подивитись, адже не всі у кімнаті мають телевізор, - розповіла Валентина Попович. – У підсумку, зупинилися на просторі із чотирма зонами: спортивна, ігрова, для читання та кінозал».

За словами жінки, придбання меблів та обладнання профінансував БФ «Право на захист» за сприяння Агентства ООН у справах біженців в Україні. Із придбанням будівельних матеріалів допомогло Німецьке товариство міжнародного співробітництва GIZ. Ремонтні роботи у приміщенні виконали самі мешканці спільно з працівницями КЗДО № 4, на балансі якого зараз перебуває ліквідований садок, тому окрема подяка керівниці закладу Світлані Кавацюк.

Своїми враженнями від новоствореної кімнати відпочинку поділився бахмутянин Ігор. До Жовтих Вод він приїхав із сім’єю у квітні минулого року. Спочатку у садочку жили утрьох, згодом син винайняв у місті квартиру та з’їхав, а вони із дружиною вирішили лишитися тут.

«По-правді, сприйняв ідею створення кімнати дещо скептично. Бо є більш нагальні потреби, наприклад, придбання додаткових холодильників. Але, коли побачив посмішки, захоплення, цікавість та радість в очах мешканців, а особливо, дітей, залученість до процесу, активність, ініціативність, єднання, зрозумів, що жоден холодильник не подарує таких емоцій», - говорить Ігор.

Чоловік розповів, що до кімнати відпочинку приходить щодня, «ганяє» в настільний футбол та теніс, займається на тренажерах, дивиться телевізор. Для нього цей простір став місцем позитиву, розслаблення, відпочинку та спілкування, місцем, яке об’єднує та морально відволікає.