Після року очікувань і надії прийшла страшна звістка — ДНК-експертиза підтвердила загибель захисника-жовтоводця Сергія Лисяка. Йому було 48 років.

Він народився 5 червня 1976 року у Жовтих Водах. Навчався у школі № 3. У 1993 році закінчив ПТУ № 35, здобувши фах верстатника широкого профілю, та одразу став до роботи токарем на ремонтно-механічному заводі СхідГЗК.

Після проходження строкової військової служби повернувся на рідну механоскладальну дільницю, де пропрацював токарем усе своє трудове життя – майже 30 років.

Його колеги з теплотою згадують:

«Із самого початку роботи на РМЗ було видно, що бути токарем, - це його покликання. Він багато вчився, самостійно розбирався у складних робочих завданнях. Передавав свій досвід молоді, яка приходила на завод. Після того, як провідні фахівці дільниці вийшли на пенсію, він «підхопив» їхню роботу. Саме йому доручали виготовлення складних деталей».

Коли у лютому 2022 року ворог розпочав повномасштабне вторгнення, Сергій не залишився осторонь. 8 березня 2022 року став на захист Батьківщини. Пройшов базову загальну військову підготовку, служив кулеметником стрілецького відділення. Виконував бойові завдання на Сумському, Харківському та Донецькому напрямках, мав статус учасника бойових дій. У 2024 році опанував нову військову спеціальність - гранатометник РПГ-7.

15 червня 2024 року Сергій Лисяк загинув унаслідок скиду НВП з ворожого безпілотника по позиціях роти. Тривалий час він вважався безвісти зниклим. Лише згодом, після проведення ДНК-експертизи переданих росією тіл українських захисників, його загибель було офіційно підтверджено.

Його побратими та колеги досі не можуть змиритися з утратою:

«Він був дуже хорошою людиною, щирим надійним товаришем і висококваліфікованим фахівцем. Товариський, веселий, відповідальний, завжди готовий прийти на допомогу. Коли він пішов на фронт, його відсутність одразу відчули на дільниці – постійно телефонували, радилися, як зробити ту чи іншу деталь. Ще й досі не віриться, що ми говоримо про нього у минулому часі…».

Для рідних і друзів Сергій назавжди залишиться добрим, чуйним, людяним, роботящим чоловіком із «золотими руками», який жив по совісті, цінував людей і завжди дбав про інших більше, ніж про себе.

У нього залишилися мама Валентина Василівна, брат Олександр, сини Максим та Семен.

Прощання з Сергієм Лисяком відбудеться 24 жовтня о 09:00 біля пам’ятника славетним козакам.

Світла пам’ять воїну! Щирі співчуття родині!