Цього суботнього дня Жовтоводська громада знову зібралася біля пам’ятника славетним козакам — щоб віддати останню шану полеглому воїну, своєму землякові, Віктору Пономаренку із позивним «Козак».

Він служив техніком-водієм прикордонної застави Державної прикордонної служби України, сумлінно виконував бойові завдання, ризикуючи життям заради побратимів. За особисту мужність і самовідданість був нагороджений нагрудним знаком «За мужність в охороні державного кордону».

Віктор був воїном, який усім серцем та душею любив і досконало знав свою справу. Йому не потрібно було вказівок чи наказів — він діяв рішуче, впевнено, ніколи не боявся відповідальності. У його руках було життя людей, і він робив усе, щоб вони поверталися живими. Справжній професіонал, людина і військовослужбовець із великої літери.

Та за військовою формою — добрий, чуйний чоловік, люблячий та дбайливий батько двох доньок, який завжди приходив на допомогу іншим, щиро ділився теплом і підтримкою.

Жовтоводська громада низько схиляє голови у скорботі.

Спочивай із миром, земляче. Вічна тобі пам’ять і слава, Герою України.